Завдання сучасної школи

Найважливіше завдання сучасної школи – це навчити учнів творчо, образно мислити

  На уроці літератури стосунки вчителя і учнів мають особливий характер тому, що література є одним із видів мистецтва. Саме вчителю літератури випала доля залучити дітей до мистецтва, подбати про їхній літературно-творчий, духовно-моральний, загальнокультурний розвиток. Дитина, яка пізнає світ через художній твір, сприймає його не тільки розумом, свідомістю, інтелектом, а й усіма своїми органами почуттів. Адже слово ми не тільки розуміємо, а і чуємо, бачимо, відчуваємо.

  Технологія вивчення художнього тексту має забезпечити розвиток як логічного, так і образного мислення учнів з перевагою образного, емоційного.

  На своїх уроках світової літератури намагаюся використовувати методи і прийоми, які спрямовані на розвиток сенсорного апарату особистості дитини. Для мене важливим є з'ясування, що чує дитина, бачить, відчуває, які в неї виникають образи, асоціації, настрої в процесі сприйняття й аналізу тексту художнього твору. Ставши певною мірою співавтором тексту, включившись в співтворчу діяльність, учень досягає емоційного стану співпереживання. Урок літератури, на якому відбувається таке спілкування, стає своєрідним твором мистецтва, сприяє розвитку образного, асоціативного мислення дітей, їхньої фантазії, уяви, творчих спроможностей.

  Варто враховувати, що розвиваючи мислення учня, необхідно орієнтуватись на його індивідуально-психологічні особливості. Мислення формує структуру індивідуальної свідомості, а кожна людина має свій особливий стиль та стратегію мислення. Лише творче мислення дає принципово нове вирішення проблеми, що призводить до нових ідей, відкриттів, рішень. Творче мислення характеризує вищий рівень розвитку людини. Творче мислення має такі особливості:

-         отримання такого результату, якого раніше ніхто не досягав;

-         до бажаного висновку йти різними шляхами;

-         необхідність діяти самостійно.

  Саме за допомогою образного мислення та уяви учень здатен абстрагуватися від конкретного художнього образу та робити особисті узагальнення і висновки. Щоб результат був бажаним, у структурі уроку літератури доцільно виокремити такі компоненти:

1.     «Занурення» учнів в епоху, світ письменника, простір тексту, в історію і культуру, побут, традиції, звичаї тієї країни, нації, які відбилися у його творчості. Це має забезпечити «відчуття» настрою усього твору, його провідних мотивів.

2.     Пошук тих самих настроїв, вражень, мотивів, образів в інших видах мистецтва, відбиття вражень у певному виді власної творчої діяльності (малювання, музика, словесний опис, пантоміма та ін.), що виражають почуття та емоції учнів.

3.     Співвідношення цих образів, проблем, настроїв із літературним текстом. Створення учнями звукового, зорового і словесного рядів, що розкривають на логічному й емоційному рівні розуміння і «переживання» ними тексту.

4.     Створення власних словесних, зорових, звукових образів, що виникли в уяві учнів внаслідок читання художнього твору, обмін думками і враженнями щодо власного образу, а також образів, створених у різних видах мистецтва.

5.     Відтворення літературного образу образами-символами:

-         явищами природи;

-         просторовими явищами;

-         рослинним чи тваринним світом;

-         персонажами-символами.

 Виходячи з практики, я вважаю, що вивчення образів-символів у старшій ланці (9-11 кл.) є доцільним, адже це сприяє підготовці до розуміння літератури ХІХ – ХХ ст. з її різноманітністю літературних течій (реалізму, наоромантизму, символізму та ін.). Саме символ відзначається своїм емоційним та узагальнюючим значенням, яке учневі необхідно відчути і зрозуміти. Вважаю, що провідним методом вивчення літератури є аналіз художнього твору, в процесі якого школярі оволодівають творчими читацькими навичками. Повноцінне сприйнятта художнього твору вимагає відтворення образу, бо саме в ньому знаходить своє вираження суть естетичного освоєння світу письменником. Тому при роботі над твором приділяю велике значення художньому слову, бо саме під його впливом в уяві читача виникають живі картини – образи. Перед прочитанням твору, даю учням завдання творчого характеру: уявити в асоціативних образах те, що почули. Після вивчення твору діти пояснюють свої уявні образи. Це спонукає юного читача до самостійної творчої мисленнєвої діяльності, пошуку шляхів для вирішення поставленої проблеми. Тому для цього у своїй роботі використовую такі форми:

-         колективно-розподілену, коли учні обговорюють різні варіанти вирішення проблеми;

-         створення проблемної ситуації;

-         діалогічне спілкування;

-         самостійну роботу учнів;

-         пошукову роботу: пошук власного вирішення проблеми, створення окремих поглиблюючих повідомлень;

-         творчу роботу : есе, сенкант, створення малюнків та ілюстрацій до художніх творів;

-         індивідуальну роботу учнів;

-         прийоми прогнозування: образне уявлення об'єкту, асоціації, перенесення об'єкту в часі (з минулого у сьогодення чи майбутнє), довільну зміну фіналу твору, долі героїв з поясненням: чому саме так;

-         уроки «мислення», «уяви».

Я вважаю, що саме літературні тексти – чудовий засіб розвитку образного мислення учнів. Образні уявлення, що виникають під час читання текстів, допомагають зробити мовні закономірності близькими, зрозумілими, такими, що легко запам'ятовуються.

  Сьогодні спостерігається недостатній розвиток образного мислення школярів. Поскільки образне мислення – це уміння розуміти світ і відображати своє відношення до нього, то нерозвинене образне мислення перешкоджає розуміння ідейного змісту художнього твору, не дозволяє у повній мірі оцінити майстерність письменника і в кінці кінців знижує інтерес дитини до літератури і мистецтва взагалі.